Фоторозповідь про трьохденний зимовий похід по плонинам хребта Урду-Флавантуч. Подорож не протяжна по кілометражу, але важка з-за великого набору висоти, глибоких снігів і сильних морозів.

Старт вранці на ж-д станції Кваси. Хмарно, зрідка проглядує сонце. Слизька стежка одразу з залізничного полотна  набирає висоту. Нам до полонини Білин. До неї 7 кілометрів і набір висоти 800 метрів. Добре проглядається протилежний бік Квасів.

Зустрічний дядько каже, що ми на полонину не пройдемо - там глибокі сніги. Пару груп (звісно, не сьогодні) повернулось. Мені в це слабо віриться. Але вже біля крайніх хат села глибина снігу різко збільшується. Дорога повністю переметена. Йдемо слід в слід, часто міняючись. Посилився вітер. Снідати мусили, сховавшись за пагорбом. Вітер бистро вистужує, багато не насидишся.

Над селом вийшли на рівний участок. Тут іти веселіше. Видно схили Близниці.

В кінці полян пару живописних колибок. Глибина снігу тут по-пояс. Але грузнемо тільки в верхньому пухляку, нижче досить крепкий наст. Він рідко провалюється.

Вид всередені курної колиби. Тут не дує, можна посидіти на сіні. Пахне приємними запахами трав і диму.

Від колиб різкий підйом лісом. Тут глибина снігу доходить до рівня грудей. Добре що держить наст! Скраю полонини один навіс пастухів замело повністтю, лиш чорний отвір в снігу! На самій полонині сніг нижче колін - його здувають вітри.

Вид на хребет, що тягнеться вдалечінь, в сторону Рахіва.

На східних і північних схилах хребта зловіщі сніжні карнизи. Хмуре небо посипає сніжком.

Полонина Білин на схилі гори Стара. Хм, а тут побудована нова колибка, хоч стара зовсім непогана! Розпалюємо вогонь. Топимо сніг на чай, бо в ярку біля джерела нависли маси снігу. Швидко сутеніє, падає температура до -10С. В хатині на рівні стола +12С, на підлозі лежить і не тане сніг)). 

Видимість погіршилась - сніг пішов інтенсивніше. На печі вариться грибний суп, в чарці стоїть калинівка.  Ще прогулялись по схилі Старої.

Вночі майже не палили, лиш раз розпалили і раз підкинули. Колиба добре трималє тепло. Майже цілу ніч горіла товста свічка. До ранку вікно затягнуло щільним візерунком.

Ранок сонячно-хмарний. Те що треба для для вдалої фотографії! Мороз -14С і сильний північно-східний вітер.

Колиби і джерело порозовіли...

Надуви біля колиб.

Стара колиба занесена по дах.

Коров"ячі хліви теж замело.

Наша колибка.

З гори видно наші учорашні сліди.

Вдалині видніється полонина Шиса. На ній, або на Донесівці ми будемо ночувати другу ніч.

Полонина Білин.

Вдалині видніється також полонина Браїлка.

Перед виходом добре вдягаємось - бо вітер з морозом малоприємна річ. Йдемо хребтом в напрямку вершини Старої.

Сніг місцями дуже добре держить. А якщо провалюється, то не глибоко. Зправа Свидовецький масив, зліва гора Опреша і за нею ледь проглядає гора Апецька. Посередині - полонина Красна.

Підходили до карнізу. Він видно під своєю вагою відхилився, утворилась тріщина, яку замело снігом і в яку двоє з нас умудрились провалитись. Неглибоко - десь по-пояс. Розковиряли, а там сніжна довга печера.

Спустились на полонину Донесівка.

Будується тут нова колибка. Є стара маленька, з пічкою. Її так замело, що я не зміг за 10 хвилин відкрити двері. Вид звідси на дикі безлюдні Карпати просто чудовий! Перепочили. Вирішили йти на полонину Шиса. Тут далеко до дров, плюс колиба як в льоху, я переживав, щоб в ній не скоплювались угарні гази.

Вид від колиб на центральну частину Свидовця.

Від колиб вирішили не підніматись знову на вершину Старої, а траверсувати її з наступним виходом на сідловину між Старою і Переслупом. Здавалось цей маршрут мав би бути легшим, але насправді там було дуже багато снігу. Плюс верхні, заваленні снігами схили, наганяли на нас страх.

Дорга йшла чистими схилами і через верхню межу букових лісів.

Вершини Близниць цілий день були закутані в хмари.

На цьому схилі було затишно - він прикрив нас від вітру. На привалі було тепло на сонці. В п"ятнадцятикратний бінокль роздивлялись далекі і близькі гори. В буках перелетіла червоноголова желна. На снігу сліди зайців, лисиць і косуль. 

В бінокль роздивився місце сходу лавини на Свидовці в районі гори Унгаряска. Но самий великий сніговий обвал роздивились на північно-східному схилі гори Опреша. Там обвалився карніз, зніс весь схил і дійшов до межі лісу, нагромадивши там брили снігу. Він навіть обійшов ліс зправа і зліва, лишивши сліди скочування окремих глиб.

Вид на Свидовець.

Дорога в буковому лісі.

З-за смерек виглядає Опреша.

В одному місці обвалився весь пласт снігу. В зрізі обвалу можна було роздивитисьвсі його слої. Сніг, лід, сніг, лід, знову сніг. Лід певно утворювався під час сильних відлиг. Товщина одного шару криги була 3-4 см, я її не міг розбити палкою.

Свидовець через зум.

На сідловині пообідали, сховавшись від вітру під стінкою малого сарайчика. 

З сідловини завернули в ліс і почали траверсувати схил Переслупа, щоб без набору висоти вийти на полонину Шиса. Якось удачно одразу попали на обгороджену овечу стежку. Вона вивела до одинокої курної колибки серед живописного букового лісу.

 

На овечій стежці.

 

 

 

 

А ось і полонина Шиса!

 

 

Зправа лісисті схили Старої, де буки чередуються з смереками.

 

 

Неспішно обдивляємось полонинку. Тут для людей одна колибка з цегляною пічкою, всі інші для худібки.

 

 

Розпалили вогонь в колибі. Піч диміла. Позатикали піддувало, щілини. Головне вчасно підкидати, щоб не перегоріло. Температура надворі  -13С. Вітер ганяє часом поземку. Протоптали слід до джерела.  

До нього далеченько, а головне холодно ходити, то топили далі сніг.

 

Стас варив їсти, Саня поніс воду, а я піднявся над джерелом і у контровому світлі пофотографував полонину.

 

 

 

Саня мав ще м"ясо на шашлик, але приготувати його на такому вітрі і морозі з обмаллю дров було нереально. Тому просто пожарили його в котелку. Приготували три пакетика картопляного пюре. Під 50 грамм кон"ячку пішло все на ура! Вітер на вечір здійнявся добрячий. Даже по дрібниці виходити на вулицю приходилось повністю вдягнувшись. Як не топили, вище +7С на рівні столу не піднімалось. Дуже дірява колиба. Багато щілин закрили дошками, полієтиленом, знизу завалили снігом. Стало тепліше. Останній раз підкинули в 23.00. Я проснувся, подивився на градусник на столі в 2.15. Було -6С. На дворі -17,5С з вітром. Розпалив в печі і вже до ранку не давав згаснути вогню. Було +2...+5С. Добре, що в проміжку між 3 і 6 годинами вітер стих. На ранок знов зірвався. Не хотілось навіть виходити. А сонечко так привітно світить через віконце!

Карнізи Старої.

Збирались неспішно. Нам сьогодні в низ, до Квасів. Дорога йшла переважно лісом, пересікаючи багаточисленні струмки.

Перед Квасами дорога набирає висоту біля 100 метрів. Вирішили різати по річці. Але хто прямує, той вдома не ночує)) Спочатку була гарна стежка, широка долина, яка поступово перетворилася в непрохідний каньйон з буремомом, водопадами...

Піднялись вище, нащупали стежку. Але вона дуже швидко привела до суцільного буреломного лісу. Почали дряпатись, пробуючи обійти його по верху. Але він тягнеться все далі і далі. Крутизна більше 45 градусів. Вирішуємо прямо підніматись на вершину і за нею виходити на нашу дорогу. Важко дався цей підйом)) Часу і сил потратили раз в п"ять більше, аби просто йшли по дорозі!

Нарешті Кваси!

Довгий спуск. Годину просиділи на станції в очікуванні потяга. Я там дуже замерз. Приміщення не отоплюється, а ми всі мокрі від поту. Б-ррр. Ледь дочекався того потяга. А там теплення, гарячий чай і верхня полка до Івано-Франківська. В Франику посиділи пару годин в кафе за пельменями і чаєм. І далі, нічним на Луцьк...

Read Full Article